1. Володимир Петрович Гетьман народився 10 червня 1921 року в с. Маяки Біляївського району Одеської області в селянській родині, яка в період розкуркулення була вислана на північ. На початку війни потрапив у полон, двічі втікав; був визволений американськими військами. Продовжував службу в армії, працював на будовах. По закінченню Одеського державного університету вчителював, працював редактором видавництва «Маяк». Член Національної спілки письменників України з 1952 року.

Автор поетичних збірок «Рибальське щастя» (1950), «Зустріч» (1955), «За дротом» (1958), «Ранкові зорі» (1960), «Подорож до обрію» (1963), «Іскри з-під молота» (1964), «Побачення з квітнем» (1965), «Жар-птиця» (1966), «Вогник» (1967), «Білі крила вітрил» (1969), «Ластівка» (1971), «Квітнева заметіль» (1972), «Не залишай мене, любове» (1973), «святкую молодість» (1977), «Розмова з коханою» (1981), «Євшан-зілля» (1983), «Проміння Перемоги» (1985), «Наймолодший куркуль Союзу Радянського» (2001).

Земний шлях поета закінчився 11 березня 2003 року. Але й нині він присутній поміж нас у своїй поезії, у світлих споминах рідних, колег-літераторів, вдячних учнів.

2. Народилася Надія Мовчан-Карпусь 12 червня 1944 року в сім’ї учителів.

Її мати – Єфросинія Дем’янівна – педагог, добра і дбайлива вихователька своїх дітей, була першою учителькою Надійки. Досить культурна і освічена, вона любила музику й співи. У сім’ї звучали українські пісні у супроводі гітари, домри, скрипки, баяну. Мати прищеплювала дітям любов до праці, навчала розуміти і шанувати природу.
Батько – Михайло Кузьмович – гарний бджоляр і садівник, учитель-словесник, усе своє життя присвятив великій і благородній справі виховання дітей.
«Наше дитинство журилося «Кобзарем», – писав поет Перебийніс, наголошуючи на популярності творів Т.Шевченка. Саме ним журилися всі, хто оточував батьків-педагогів майбутньої поетеси Надії Мовчан-Карпусь. Детально вивчаючи творчість Великого Поета, передавали вони полум’яну любов до Його Слова своїм учням, а отже – і дітям.
Надія Мовчан-Карпусь щасливо поєднала грані своїх педагогічних і літературних здібностей. Сімнадцятирічною дівчиною вступає вона до Ізмаїльського педагогічного інституту. По закінченню гаряче береться Надія за свою улюблену справу – навчає і виховує дітей, використовуючи свої власні казки, пісні, вірші, оповідання, п’єски, сценарії...
Працюючи на ниві красного письма, поетеса стала автором наступних збірок: «Батькова тополя» (1997), «Над річкою-журавкою» (1998), «Золотокрилі ранки» (2000), «Сонячне коло»(2003), «Мелодія осінньої просині»(2004).
Готується до друку ліро-епічна поема «Стаю на прю» та дитяча книжка «Веселинки Василинки».
Мешкає Надія Мовчан-Карпусь у місті Одесі.

3. Станiслав Савович Стриженюк народився 3 березня 1931 року в мiстi Гайворонi в родинi хлiбороба. Вчився в Одеськiй спецiальнiй середнiй школi Вiйськово - Повiтряних Сил, потiм на хiмiко-технологiчному факультетi Одеського полiтехнiчного iнституту.

У 1955-59 р. працював на Актюбiнському хлiбокомбiнатi у Казахстанi. Першi поезiï надрукував у 1956 роцi в колективнiй збiрцi "Голосом серця". У 1963 р. закiнчив заочно Лiтературний iнститут iм. М. Горького. Автор кiлькох десяткiв книжок вiршiв та поем. Його твори побачили свiт у перекладах на болгарську, угорську, польську, англiйську мови. Значну частину творчого доробку поета складають афористичнi мiнiатюри, деяки з них пропонуεмо нашим читачам.